АБЕТКА ВИХОВАННЯ СУПЕРДИТИНИ

Активно слухайте переживання дитини, її потреби.
Будьте розумними в своїх очікуваннях.
Відповідайте на всі запитання дитини якомога терпляче і чесно.
Говоріть, що любите свою дитину, кожен день.
Дитина єдина, хто може прожити своє життя. Тому не намагайтеся керувати життям дитини.
Інколи просто необхідно попросити вибачення у дитини, якщо ви поступили з нею несправедливо.
Жодного дня без привітного слова "Ти самий любий", "Дякую", "Щоб ми робили без тебе", "Мені добре з тобою", "Я за тобою сумую".
Знайдіть час, об щодня побути з дитиною на одинці.
Конструктивно вирішуйте конфлікти.
Любіть свою дитину.
Можна використовувати слово "ні" коли воно дійсно потрібно.
Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша від інших дітей.
Обіймати та цілувати дитину потрібно не менш нід 4 рази на день.
Показуйте дитині, що любите її такою, якою вона є (безумовно), а не за її досягнення.
Регулярно спілкуйтеся з дитиною, грайте з нею.
Сором та почуття провини не допоможуть дитині стати здоровою та щасливою.
Торкайтеся внутрішнього світу дитини з добротою, ласкою, ніжністю.
Уникайте деструктивного критизму: "Як ти сидиш?", "Як ти малюєш?".
Формуйте у дитини почуття самості.
Хороші батьки дозволяють вчити себе.
Цікавтеся справами дитини, допоможіть, якщо просить.
Щоб виховати дитину, спочатку виховай себе.
Якщо дитину в житті схвалювати та любити, вона навчиться знаходити в світі любов.


КРИЗА 3-х років

Криза 3-х років – межа між раннім і дошкільним дитинством – один із найбільш важких моментів у житті дитини. Це руйнування, перегляд старої системи соціальних відносин, криза виділення свого «Я», за Д.Б.Ельконіним. Дитина, відділяючись від дорослих, намагається встановити з ними нові, більш глибокі стосунки.
Зміна позиції дитини, зростання її самостійності та активності, вимагають від дорослих своєчасної перебудови. Якщо ж нові стосунки з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини виникають власне кризові явища, як проявляються у взаєминах із дорослими.
1. Негативізм. Дитина негативно реагує на саму дію або прохання дорослого. Вона не робить чогось тільки тому, що це запропонувала їй певна доросла людина. Взагалі негативізм вибірковий: дитина ігнорує вимоги одного члена сім’ї, а з іншими досить слухняна. Головний мотив дії – зробити навпаки, тобто прямо протилежне тому, що їй сказали. На перший погляд здається, що так поводить себе неслухняна дитина будь-якого віку. Але при звичайній неслухняності вона чогось не робить тому, що саме це їй робити не хочеться. Якщо ж їй запропонувати інше заняття, цікаве і приємне для неї, вона тут же погодиться. При негативізмі події розвиваються інакше. Поведінка дитини визначається не бажанням, а відносинами з іншою, дорослою людиною.
2. Упертість. Це реакція дитини, яка наполягає на чомусь не тому, що їй цього дуже хочеться, а тому, що вона сама про це сказала дорослим і вимагає, щоб з її думкою рахувались. Її початкове рішення визначає всю її поведінку, і відмовитися від цього рішення навіть при змінених обставинах дитина не може. Упертість – це настійливість, з якою дитина наполягає на тому, чого їй не так уже й хочеться, або зовсім не хочеться, або давно перехотілося.
3. Непокірність. Близька до негативізму і впертості, але має свої специфічні особливості. Вона спрямована не проти конкретного дорослого, а проти всієї системи взаємин, яка склалася в ранньому дитинстві, проти прийнятих у сім’ї норм виховання. Дитина прагне наполягати на своїх бажаннях і незадоволена всім, що їй пропонують і роблять інші.
4. Свавілля. Прагнення до емансипації від дорослого. Дитина сама хоче щось робити. Почасти це нагадує кризу першого року, але там дитина прагне до фізичної самостійності. Тут мова йде про більш глибокі речі – про самостійність наміру, замислу. Але під час кризи неадекватна можливостям дитини і викликає додаткові конфлікти з дорослими.
5. Протест-бунт, який проявляється в частих сварках з батьками. У деяких дітей конфлікти з батьками стають регулярними, вони немовби постійно знаходяться у стані війни з дорослими.
6. Деспотизм може виникати у сім’ї з єдиною дитиною. Дитина жорстко проявляє свою владу над оточуючими її дорослими, диктуючи, що вона буде їсти, а що не буде, може мама піти з кімнати, чи ні і т.д.
Ревнощі, які виникають замість деспотизму, якщо в сім’ї є декілька дітей. Та ж тенденція до влади тут виступає як джерело ревнивого, нетерплячого ставлення до інших дітей, які не мають майже ніяких прав у сім’ї, з точки зору юного деспота.
7. Обезцінення дорослих, коли в очах дитини обезцінюється те, що було звичним, цікавим, дорогим колись. Трирічна дитина може почати лаятися ( обезцінюються старі правила поведінки), відкинути або навіть зламати улюблену іграшку, запропоновану невчасно ( обезцінюються старі прихильності до речей) і т.д.
Всі ці явища свідчать про те, що у дитини змінюється ставлення до інших людей і до самої себе. При правильному вихованні, коли своєчасно помічаються зростаючі можливості дитини і задовольняється потреба у нових формах діяльності та взаєминах з дорослими, період важковиховуваності, безумовно, скорочується.
Криза 3-х років – явище минуще. Але пов’язані з нею новоутворення відокремлення себе від оточуючих, порівняння себе з іншими людьми, поява особистих дій і усвідомлення «Я сам» - важливий крок у психічному розвитку дитини.


Допитливі і чомучки

Розвиток інтелектуальної сфери

Діти у віці 4–5 років називаються допитливими чомучками. До 4 років у дитини формується мислення, в результаті якого накопичується досвід перших узагальнень, перших розумінь зв’язків між предметами. Дитину приваблює сам процес взаємодії з предметами. У чотири роки дитина переходить на якісно новий рівень свого розвитку, у неї починається активний процес образного мислення. Це мислення нерозривно пов’язане з мовленням і є основою для подальшого словесно-логічного розвитку дитини. У цей час необхідно пропонувати дитині ігри з геометричними фігурами. Вони потужно розвивають уміння моделювати, планувати геометричне мислення.
У цьому віці дитина:
· складає розрізні картинки, спочатку з 2 і 3 частин шляхом зорового зіставлення, збільшуючи з часом кількість частин;
· складає з кубиків цілісну картинку;
· збирає багатоскладові фігури з кубиків, конусів, пірамідок;
· конструює з «Лего» за зразком;
· збирає за схемою візерунок дрібною мозаїкою.
Ці ігри до того ж розвивають дрібну моторику руки. До них корисно додавати обведення будь-яких вкладишів, їх штрихування. Дітям подобається ліпити з пластиліну та глини, прикрашати картинки. Зверніть увагу, щоб дитина розмальовувала олівцями. Навчіть її правильно тримати олівець, тоді кисть і мускулатура пальчиків почне працювати і розвиватися.

Чи не час учитися читати

До чотирьох років багато дітей починають проявляти активний інтерес до літер і цифр. І батьки роблять першу спробу показати дитині абетку і навчити читати. Якщо вона психологічно готова до цього, тоді навчання йде легко і з задоволенням. Якщо ж дитина не готова до сприйняття абетки, краще відкладіть спробу на півроку, а потім знову перевірте її «психологічну готовність». Тоді навчання грамоти почнеться в індивідуально найкращі для дитини терміни.
Читання допомагає розвитку символічного мислення. І букви, і цифри для дитини є символами. І чим послідовніше і методичніше будуть заняття, тим повніше будуть задіяні пам’ять і мозок дитини. Методик навчання читання дітей цього віку на сьогоднішній день представлено багато, батьки мають право вибирати. Для батьків, які займаються зі своєю дитиною самі, пропонуємо малювати всілякі лабіринти. Нехай дитина «пройде» по них олівцем, пояснюючи, куди вона веде. Дітям дуже подобається розгадування лабіринтів, плутанини, вони, граючись, складають слова, а потім і речення, знайомляться з цифрами.
У цьому віці можна грати з дитиною у різноманітні словесні ігри. Вони добре розвивають слуховий аналізатор, тобто уміння чути та слухати. Йде активне запам’ятовування нових слів, об’єднаних якою-небудь ознакою, поповнюється активний словник дитини, розвивається мозок. Якщо процес навчання поставлений правильно, граючись, із жартами, з гумором, дитина з задоволенням буде займатися.


Кiлькiсть переглядiв: 103

Коментарi