Санбюлетень 1

/Files/images/всонолл.jpg

Профілактика ентеробіозу

/Files/images/kgj.jpg

ЕНТЕРОБІОЗ

(enterobius vermicularis від грец. Enteron - кишечник, bios - життя, від лат. Vermis - черв'як) - паразитарне захворювання людини, що характеризується ураженням кишечника, сверблячкою навколо анального отвору і аллергизацией організму.
Ентеробіоз поширена інвазійна хвороба, переважно дітей; спричинена гостриками, локалізованими у прямій кишці; запобіжні заходи: позбавлення від гельмінтів, дотримання особистої гігієни
Що провокує Ентеробіоз:
Збудником ентеробіозу є гострики - зменшене від латинського - черв'як, що живе в кишечнику.
Яйця гостриків мають довгасту, кілька асиметричну форму, одна сторона більш плоска. Розмір яєць - 50 - 60 х 20 - 30 мкм. Вони покриті тонкою двоконтурною безбарвної гладкою оболонкою.
Дорослі гельмінти мешкають в нижньому відділі тонкої кишки, у сліпій кишці і у верхньому відділі товстої кишки. Як правило, паразитують тільки самки, самці після копуляції виділяються з випорожненнями. Харчуються гельмінти вмістом кишок і є факультативними гематофаг. Чисельність особин широко варіює від декількох десятків до сотень і тисяч.
Виповзання гостриків відбувається частіше вночі, при засипанні і під час сну, коли м'язи сфінктера ануса дещо ослаблені.
При значній вологості і неохайності навколо ануса яйцекладка затримується, і гострики продовжують мандрувати.
Виникає при русі гельмінтів свербіж призводить до расчесам сверблячих місць, забруднення рук, потрапляння яєць у піднігтьові ложа, де умови для розвитку до інвазійної стадії також сприятливі.
Патогенез (що відбувається?) Під час ентеробіозу:
Життєвий цикл гостриків не залежить від кліматичних умов місцевості, тому ентеробіоз поширений у всіх широтах земної кулі, де існує людина, і високий рівень ураженості гостриками реєструється в багатьох країнах .
Питома вага ентеробіозу серед інших гельмінтозів досягає 70 - 95%. Поширення ентеробіозу залежить від санітарного стану житла, установи та особистих гігієнічних навичок людей. Особливо високе інвазування дітей дошкільних закладів та шкіл. При дослідженні різних об'єктів зовнішнього середовища яйця гостриків знаходили на посуді, іграшках, столах, партах, грошах, на харчових продуктах, куди вони потрапляли з брудних рук і з пилом
Не викликає сумніву патогенний вплив гостриків насамперед на організм дитини, тому ентеробіоз має важливе медико-соціальне значення. Встановлено, що гострики, проявляючи імуносупресивну дію на організм, сприяють більш частому виникненню у інвазованих соматичних та інфекційних захворювань.
Не можна не враховувати також епідеміологічного значення гостриків. Важлива роль гостриків в поширенні кишкових інфекцій Це закономірно, бо рівень фекального забруднення рук у інвазованих дітей в 3,7 рази вище, ніж у вільних від гельмінтів. Ентеробіоз сприяє також передачі інших контактних паразитозів - гименолепидоза і лямбліозу.
На шкірі людини, натільній білизні яйця глистів швидко дозрівають (4-6 годин) до інвазійної стадії. Оптимальна температура для їх розвитку 35 - 37 ° С, але вони здатні розвиватися при температурі від 23 до 40 ° С.
Яйця гельмінта при температурі 18 - 20 ° С і відносній вологості повітря 70% виживають протягом 3 тижнів, при -15 ° С не більше 40 - 50 хв, а при температурі + 55 ° С і вище - кілька секунд. Згубно діє висихання і сонячна радіація.
Необхідною умовою успішного лікування хворого на ентеробіоз є одночасне проведення поряд з терапевтичними заходами всього комплексу профілактичних заходів, що попереджають реінвазію. Це, перш за все, суворе дотримання особистого гігієнічного режиму не тільки хворим, але і всіма контактними в осередку. З огляду на високу контагіозність інвазії обстеженню на ентеробіоз підлягають усі контактні. Усі виявлені інвазовані в осередку мають пройти одночасну дегельмінтизацію.
До основних рекомендацій щодо санітарно—гігієнічного режиму в сімейних осередках ентеробіозу належать такі:
чистота рук і нігтів, боротьба зі шкідливою звичкою гризти нігті, брати пальці в рот, миття рук з милом перед їжею — основа успішного лікування;
інвазовані повинні спати в закритих трусах, щодня їх змінювати;
обов'язкове підмивання періанальної ділянки водою з милом на ніч і вранці після сну, щоденне обмивання тіла, купання під душем, особливо вранці;
за наявності свербіжа в періанальній ділянці перед сном рекомендується содова очисна клізма, яка розрахована тільки на механічне видалення гельмінтів з прямої кишки (часникові, молочно—часникові, оцтові клізми застосовувати не рекомендується, тому що вони подразнюють слизову прямої кишки);
щоденна зміна постільної білизни і її прасування гарячою праскою;
При безумовному і якісному виконанні цих рекомендацій хворий може звільнитися від інвазії й без медикаментозного лікування. Ретельне проведення санітарно—гігієнічних заходів приводить до ліквідації ентеробіозу в осередку. Для попередження розсіювання яєць гостриків у зовнішньому середовищі і реінвазії під час лікування та в найближчі 3 дні після його закінчення необхідно особливо ретельно щодня проводити вологе прибирання приміщень з використанням мильно—содового розчину з наступним кип'ятінням ганчірок, здійснювати нагляд за дотриманням дітьми правил особистої гігієни. Килимові доріжки, паласи, ворсисту тканину диванів, крісел обробляти пилососом і прасувати через вологе ганчір'я гарячою праскою. Іграшки, що піддаються миттю, необхідно мити гарячою (не менше 60 °C) водою, інші іграшки краще прибрати.

Санбюлетень 2

ПОЛІОМЄЛІТ

Що таке поліомієліт?

Поліомієліт - інфекційне захворювання з ураженням центральної нервової системи. Деякі переносять хворобу у легкій формі (наприклад, спостерігається короткочасний пронос, катар верхніх дихальних шляхів), інші - у важкій, аж до паралічу нижніх і верхніх кінцівок, в гіршому випадку може наступити смерть від паралічу дихальних м'язів. Поліомієліт найчастіше хворіють діти у віці від року до п'яти років, але можуть захворіти і дорослі. Раніше поліомієліт був дуже поширений, але з 1960 р. проводиться вакцинація поліомієліту.

Симптоми поліомієліту

· Підвищена температура.

· Болі в кінцівках.

· Порушення функцій шлунка і кишечника.

· Порушення свідомості.

· Ригідність шийних м'язів.

· Млявий параліч нижніх і верхніх кінцівок без порушення чутливості.

Причини поліомієліту

Існує три типи вірусів поліомієліту, які виділяються з випорожненнями інфікованої людини і залишаються життєздатними до трьох місяців. Вірус потрапляє в організм через воду і харчові продукти, що не пройшли термічну обробку. Вірусоносіями можуть бути і комахи. Однак 90-95% інфікованих не хворіють. Вони стають несприйнятливі до цієї інфекції, тому в їх крові утворюються антитіла. Захворюванню сприяють фізичне і емоційне перенапруження, загальне ослаблення імунітету.

Лікування поліомієліту

Лікування проводиться в лікарні. Призначаються заспокійливі, знеболюючі і сечогінні засоби, а також иммунноглобулин. Можна відразу зробити щеплення і прискорити утворення антитіл. При своєчасній вакцинації прояв симптомів захворювання буде ослаблено.

Необхідно вчасно зробити щеплення! Поліомієліт - інфекційна хвороба, тому про кожному випадку захворювання треба інформувати органи охорони здоров'я. У Латвії щеплення від поліомієліту роблять грудним дітям.

При підозрі на поліомієліт (болі в ногах і слабкість) необхідно відразу звертатися до лікаря, особливо, якщо були контакти з хворими на поліомієліт.

Лікар діагностує хворобу за характером паралічу, температурі тіла пацієнта і за зміни мозкової рідини (після виконання люмбальної пункції). Збудника хвороби можна встановити з аналізу калу.

Перебіг хвороби

Інкубаційний період триває близько 10 днів. Перші симптоми захворювання схожі на грип. На початковій стадії іноді виникають порушення функцій шлунка і кишечника. Через три дні температура знижується, потім знову раптово підвищується, з'являється занепокоєння, посилюється потовиділення, людина може втрачати свідомість, може з'явитися запалення мозкової оболонки, розвивається параліч (частіше м'язів ніг і рук). Можливе порушення дихання і кровообігу. Тривалість паралічу від декількох годин до 2-3 днів. Хвороба може припинити прогресувати на будь-якій стадії. При інтенсивному лікуванні наслідки можуть бути незначними. Найчастіше залишається атрофія м'язів, контрактура рук і ніг, деформація хребта.

Небезпечний поліомієліт?

Небезпечні ускладнення поліомієліту - центральний параліч дихання, параліч ковтальних м'язів, висхідний параліч (запалення нервів спинного і головного мозку). Ці ускладнення часто призводять до смерті. Відновлення паралізованих кінцівок можливо при застосуванні лікувальної гімнастики (час відновлення від півроку до півтора років).

Профілактика поліомієліту

Кращий профілактичний засіб поліомієліту - вакцинація (ослаблені збудники хвороби приймаються перорально). Вакцинація грудних дітей проводиться на 4,5 і 18 місяці їх життя. Робити щеплення влітку не рекомендується, це час року вакцина іноді «не діє».

Вакцина від поліомієліту ефективна протягом 5-10 років. В даний час небезпека зараження мінімальна, хоча в деяких країнах ще реєструються спалахи поліомієліту. Тому перед подорожжю в будь-яку екзотичну необхідно зробити щеплення.

Санбюлетень 3

Профілактика туберкульозу

Туберкульоз – це тяжке інфекційне захворювання. Збудником його являється туберкульозна палочка. Зараження відбувається в основному від хворих людей, рідше через молоко від хворих тварин. Основним джерелом зараження є мокрота хворого, в якій знаходяться туберкульозні палочки. Потрапляючи на землю та на інші предмети, мокротиння висихає, а палочки піднімаючись у повітря разом з частинками пилу проникають у легені людини.

Чому одні хворіють, а інші ні?

Так, зараження дійсно не завжди викликає захворювання. Це залежить від загального стану організму. Якщо організм людини ослаблений, виснажений, то туберкульозні палочки можуть викликати хворобу. Якщо ж організм здоровий, міцний, опірність його до хвороби добра – палочки в ньому, як правило, не розмножуються. На стійкість до туберкульозного захворювання має певний вплив і вік людини, матеріально-побутові умови життя людини, її харчування, умови праці та відпочинку.

Чи передається туберкульоз по спадковості?

Туберкульоз по спадковості не передається. Є багато прикладів коли діти у батьків хворих на туберкульоз на протязі всього життя залишаються здоровими. Дуже рідко спостерігається зараження туберкульозом плода від хворої матері під час вагітності або пологів. Туберкульозні палочки проникають в організм плода через дитяче місце. В таких випадках у дітей може бути природжений туберкульоз або розвитися у перші місяці життя.

Туберкульоз протікає здебільшого скрито. До моменту виявлення туберкульозу людина не почуває себе хворою. Ось чому раннє виявлення захворювання і його своєчасне лікування має надзвичайне значення. На туберкульоз хворіють люди різного віку. Отже, для того щоб не захворіти на туберкульоз необхідно, насамперед, зміцнювати свій організм, підвищувати його стійкість до захворювань. Виконувати правила особистої гігієни праці, відпочинку, харчування. Відмовитися від шкідливих для організму звичок – вживання алкоголю, куріння.

Флюорографія – найбільш надійний метод виявлення скрито протікаючого туберкульозу і інших захворювань легень. Кожна свідома людина повинна розцінювати флюорографічне обстеження, своєчасне і повноцінне лікування – як свій громадський обов’язок.

Обов’язковим є метод специфічної профілактики туберкульозу – вакцинація. Вакцинація проти туберкульозу проводиться в пологових будинках. Ревакцинацію проводять школярам у віці 7 років .Ревакцинації підлягають діти, які негативно реагують на туберкулінові проби, тобто у яких р.Манту негативна на протязі трьох років. Щороку проводиться р.Манту , яке є єдиною діагностичною пробою у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.


ГІГІЄНА

1. Дотримуйтесь завжди правил гігієни та привчайте до цього дитину.
2. Не забувайте, що правила особистої гігієни пов΄язані з усіма видами діяльності і відпочинку дітей. Особиста гігієна – це піклування про чистоту тіла, одягу, взуття.
3. Систематично контролюйте якість виконання культурно-гігієнічних завдань.
4. Виконання дітьми культурно-гігієнічних навичок супроводжуйте відповідною мотивацією.
5. Розвивайте у дітей вміння та навички догляду за тілом.
6. Привчайте дитину правильно чистити зуби.
7. Слідкуйте, щоб дитина мила руки перед прийманням їжі, після туалету, повернення з прогулянки, ігор із тваринами та завжди, коли руки брудні.
8. Привчайте дітей мити ноги не тільки перед нічним сном, але й перед денним, особливо влітку.
9. Регулярно зрізайте нігті на руках і ногах, тримайте їх у чистоті.
10.Зачісуйте волосся дитині її власним гребінцем. Мийте волосся не рідше ніж раз на тиждень.
11.Одягайте дитину в одяг, який пропускає повітря і вологу.
12.Косметичні засоби, які ви використовуєте з гігієнічною або лікувальною метою, повинні відповідати віку дитини.

/Files/images/здоровя.jpg


ХАРЧУВАННЯ

1. Пам΄ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці.
2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду.
3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні.
4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час.
5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням.
6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі.
7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей.
8. Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.
9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом.
10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах.
11.Серйозним недоліком харчування є „прихований голод” – дефіцит йоду, який може привести до незворотніх процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі – вихід з даної ситуації.
12.Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період.
13.Не слід вживати в їжу продуктів глибокого замороження, незнайомих грибів, продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м΄ясо, рибу, сиру воду.

/Files/images/d98740f6c032b594ff805d6475440534.jpg

Санбюлетень 4

У яких продуктах «живуть» вітаміни

/Files/images/vitamin.jpg

Кір – профілактика, ознаки, лікування

Кір - це висококонтагіозне (надзвичайно заразне) гостре вірусне захворювання. В основному кіром хворіють не щеплені діти, що відвідують дитячі заклади. Підлітки й доросл, що раніше не хворіли кіром, та не отримали вакцину проти нього, також залишаються надзвичайно сприйнятливими до цієї інфекції.

Як відбувається зараження кором?

Джерелом інфекції є хвора на кір людина з моменту появи перших ознак хвороби до п'ятого дня від початку висипань. У випадку зараження, після контакту із хворим проходить від 7 до 17 днів, перш ніж хвороба проявиться (інкубаційний період).

Кір - це повітряно-краплинна інфекція. Вірус попадає в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і око від хворої кіром людини, яка поширює його
при диханні, розмові, чханні і кашлі.

Вірус корі дуже летучий - з потоком повітря він може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини, - тому заразитися можна, просто перебуваючи в одному будинку із хворим. При цьому вірус швидко гине в зовнішньому середовищі, тому поширення інфекції через предмети ( постільну білизну, одяг, іграшки), а також через третіх осіб, що контактували із хворим, практично неможливо. Приміщення, де перебував хворий кором, досить провітрити, щоб у ньому можна було перебувати без ризику заразитися, дезінфекція не потрібна.

Як протікає захворювання кір?

Хвороба починається гостро: дитина скаржиться на сильний головний біль, слабкість, температура може підвищуватися до 40ºC, апетит відсутній. Незабаром з'являються нежить, кашель - звичайно сухий, болісний, або гавкаючий - при ларингіті. Горло в дитини червоне, набрякле, шийні лімфовузли збільшені. Характерне запалення слизової оболонки око - кон'юнктивіт. Його прояви при кіру яскраво виражені: очі червоніють, з'являється сльозотеча, світлобоязнь, згодом з'являється гнійні виділення. На другий-третій день хвороби на піднебінні з'являються рожеві крапкові висипання (енантема), а на слизовій оболонці щік, ясен і губ - характерні для кіру малесенькі білусоваті цятки (плями Бєльського-Філатова-Коплика). І те, і інше можна побачити до появи висипу на тілі.

На 4-5 день хвороби з'являється висип - спочатку на шкірі голови, за вухами, на обличчі. Наступного дня вона поширюється на тулубі, ще через день - на руках й ногах. Коревий висип являє собою численні дрібні червонуваті цятки і пухирців, які мають тенденцію до злиття й утворення більших плям. У період появи висипи стан дитини різко погіршується - знову підвищується температура, підсилюються катаральні явища (нежить, кашель), загострюється кон'юнктивіт. Дитина млява, відмовляється від їжі, спить неспокійно.

Якщо немає ускладнень, то із четвертого дня від початку висипань наступає поліпшення стану. Висипка або зникає зовсім, або переміняється пігментацією й ділянками лущення шкіри. Зникнення висипу відбувається в порядку, зворотному її появі. У дитини нормалізується температура, проходять катаральні явища - вона поступово видужує.

Можливі ускладнення

У наші дні при вчасно початому грамотному лікуванні ускладнення при корі бувають нечасто. Більшість дітей ( на відміну від дорослих) переносять цю хворобу без наслідків. Ускладнення частіше виникають у дітей до року, недоношених, з малою масою тіла, алергіків.

Перебіг хвороби може ускладнюватися ураженням дихальної системи: ларингітом, трахеїтом, бронхітом, пневмонією; око - кон'юнктивітом, блефаритом; травної системи - диспепсії; запаленням середнього вуха - отитом або слухової труби - евстахеїтом. У маленьких дітей часто буває стоматит.

Найважчі ускладнення кіру, які, на щастя, зустрічаються крані рідко, торкаються головного мозку - менінгіт і енцефаліт.

Лікування та догляд

Неускладнений кір лікують дома, обов'язково під спостереженням лікаря. При важкому перебігу хвороби, розвитку ускладнень, можлива госпіталізація.

Лікар призначає дитині лікування, яке допомагає впоратися із симптомами хвороби й підтримати імунітет: вітаміни А и С, жарознижуючі засоби на основі парацетамолу або ібупрофену; таблетки або мікстури для полегшення кашлю; антигістамінні засоби; судинозвужувальні краплі в ніс; краплі й мазі для очей і т.д. Антибіотики призначаються тільки при приєднанні вторинної інфекції й розвитку ускладнень (отит, бронхіт, пневмонія й ін.).

У кімнаті, де перебуває хвора дитина, необхідно щодня робити вологе прибирання. Провітрювання повинні бути якнайчастіше. Штори краще тримати закритими, тому що при корі спостерігається світлобоязнь. Постільна білизна й піжама хворої дитини повинні бути свіжими. Дитину треба часто й багато напувати простою водою, компотами, морсами, чаями. Їжа повинна бути легка, що щадить: кисломолочні продукти (кефір, йогурт, кисляк); овочеві супи; овочеві й фруктові пюре; відварене протерте м'ясо (нежирна телятина, курка, індичка).

Після перенесеного кору дитина дуже ослаблена: якийсь час вона може почувати себе не занадто добре, погано їсти, вередувати, швидко утомлюватися. Її імунна система ще мінімум два місяці залишається надзвичайно сприйнятливої до будь-якої інфекції. Треба намагатися оберігатись від зайвих контактів, навантажень, стресів, переохолодження і т.д. Велику увагу варто приділити харчуванню, порадитися з лікарем із приводу приймання вітамінів.

Профілактика кору

У людини, що перехворіла кором, на все життя зберігається імунітет до цієї інфекції - випадки повторних захворювань одиничні.

Діти до 6 місяців, що особливо перебувають на грудному вигодовуванні, хворіють на кір украй рідко.

Основний спосіб профілактики цієї інфекції - активна імунізація. Вакцинація проти кіру проводять дітям у віці 12 місяців, ревакцинація - у шість років. Імунізація проти корі також проводиться раніше не привитим підліткам, що й не боліли кором, у віці 15-17 років і дорослим у віці до 35 років.

Тому, хто контактував із хворим кором, і при цьому раніше не болів і не щеплений проти цієї інфекції, можливе проведення пасивної імунізації. Уведення імуноглобуліну протягом перших днів після контакту може захистити від хвороби або забезпечити більш легкий її перебіг .

У дитячих дошкільних установах карантин встановлюється для привитих дітей, що раніше не боліли кіром на 17 днів від початку контакту.

Дифтерія – симптоми, причини, лікування й профілактика дифтерії

Дифтерія – інфекційне захворювання яке протікає гостро, та характеризується запаленням, переважно ротоглотки, основною причиною якого є потрапляння в організм бактерії Corynebacterium diphtheriae (бацила Леффлера, розмов. дифтерійна паличка).

difteriya 0

Назва хвороби утворилась від грецького слова «diphthera», що переводиться як — плівка, перетинка. Серед інших її назв виділяються – дифтерит (застаріла назва хвороби), злоякісна ангіна, смертельна виразка глотки, петля ката, сірійська хвороба.

Крім ротоглотки ( близько 90% усіх випадків хвороби), інфекція провокує розвиток запалення в бронхах, носі, очах, на шкірі й статевих органах.

Основні симптоми дифтерії – утворення нальоту й набряк піднебіння, мигдалин, горла, незначний біль при ковтанні, підвищення температури тіла й інші ознаки запального процесу.

Передається збудник дифтерії повітряно-краплинним і контактно-побутовим шляхами, а також через вживання немитої, погано обробленої, інфікованої їжі.

Найнебезпечнішим ускладненням хвороби є летальний результат, який обумовлений отруєнням організму токсином, вироблюваним бацилою Леффлера в процесі її життєдіяльності в тілі людини.

Основним методом лікування є введення в організм протидифтерійної сировотки – антитоксину, тому що антибактеріальні препарати ( за станом на 2017 рік) при лікуванні дифтерії мають низьку ефективність.
Основним профілактичним заходом проти дифтерії є вакцинація – АДП, Адп-М, АКДП.

Розвиток дифтерії

Джерелом збудника дифтерії ( дифтерійної палички — Corynebacterium diphtheriae) є носій інфекції – хвора людина.

Шляхи передачі – повітряно-краплинний ( через чхання, кашель, розмову на близькій відстані), контактно-побутовий ( через порізи, травми, садна, кон`юктиву око), харчовий (вживання інфікованої їжі).
Інкубаційний період ( від моменту потрапляння інфекції в організм до перших ознак захворювання) становить від 2 до 10 днів.

Найбільш частим місцем, де осідає інфекція є ротоглотка. Серед інших місць можна виділити – трахею, бронхи, носову порожнину, поверхню шкіри, очі, статеві органи.Розвиток хвороби. Після потрапляння дифтерійної палички на слизові оболонки ротоглотки, вона виділяє екзотоксин і інші патологічні ферменти, які утворюють у даному місці вогнище запалення – розвивається некроз епітелію, гіперемія судин і підвищена проникність їх стінок. Далі вогнище осідання інфекції й навколишні його тканини покриваються фібриновою плівкою, яка на початкових стадіях виглядає як желеподібний наліт і легко знімається, але в міру розвитку, наліт ущільнюється, набуває сіруватого відтінку, а при спробі його зняття, з запаленої слизової виступають краплі крові. Однак слід зазначити, що при легкому перебігові захворювання, фіброзний наліт не покриває слизових.

Поширення інфекції по всьому організму відбувається через кровоносні й лімфатичні судини, отруюючи організм і викликаючи ознаки інтоксикації, локальний лімфаденіт, набряк тканин, розладу серцево-судинного й нервового характеру, вражаються нирки, надниркова залоза й інші органі й системи. При цьому підвищується температура тіла, з'являється нудота, загальна слабість, ніс закладений.

При важкому перебігу хвороби розвивається набряк піднебінного язичка, дужок і мигдалин звужують прохід глотки.

Дуже важливо приділити належну увагу хворобі вчасно й не допустити зв'язування виділюваного дифтерійною паличкою токсину зі специфічними рецепторами клітин, тому що на пізніх стадіях введення антитіл уже не може нейтралізувати токсин в організмі.

Після дифтерії імунітет не завжди захищає людину від повторного інфікування й розвитку хвороби.

Дифтерія – МКХ
МКХ-10: A36;
МКХ-9: 032.

Дифтерія – симптоми

Захворювання дифтерія характеризується наступними загальними симптомами, які можуть трохи мінятися, залежно від локалізації, форми й стадії хвороби:

o Збільшення піднебінного язичка, дужок, мигдалин, а також можливий на них плівковий наліт, найчастіше сіро-білого кольору;
o Гіперемія (почервоніння) і набряк горла;
o Незначний біль у горлі, особливо при ковтанні;
o Збільшення шийних лімфовузлів, набряк шиї;
o Підвищення температури тіла, аж до 41 °С;
o Загальна слабість, млявість, нездужання, підвищена сонливість;
o Головний біль, запаморочення;
o Нудота, іноді із блювотою;
o Блідість шкірних покривів.

difteriya 01

Ускладнення дифтерії

Серед ускладнень дифтерії можна виділити:

• Паралічі, переважно піднебіння, голосових зв'язок, дихальних шляхів, шиї;
• Неврити;
• Нефроз;
• Інфекційно-токсичний шок;
• Міокардити;
• Летальний результат.

Причини дифтерії

Основна причина дифтерії – потрапляння в організм інфекції.

Збудник дифтерії — Corynebacterium diphtheriae (дифтерійна паличка, бацила Леффлера).
Вперше, паличка була виявлена Едвіном Клебсом на зрізах плівок ротоглотки хворих дифтерією, в 1883 році. Уже в 1884 році, чиста культура збудника була виділена Фрідріхом Леффлером.

Збудник дифтерії Corynebacterium diphtheriae - являють собою великі, прямі й злегка вигнуті, з булавовидними стовщеннями на кінцях, нерухливі, грампозитивні паличкоподібні бактерії. Бактерії найкраще ростуть і розмножуються в сировоткових і кров'яних середовищах.

Розвиток дифтерії більше обумовлений отруєнням організму екзотоксином, який виробляє дифтерійна паличка, правда не всі її штами, а лише лізогенні, інфіковані бактеріофагом з геном tox.

Дифтерійний екзотоксин є сильною бактеріальною отрутою, сильніше якого відмічається лише токсин Clostridium botulinum (паличка, що викликає розвиток ботулізму) і токсин Clostridium tetani (паличка, що викликає розвиток правця).

Джерело інфекції – хвора людина, у якій присутній токсигенний штами дифтерійної палички. Особливу небезпеку в собі несе інфекція, що локалізується в носо- і ротоглотці хворого.

Механізм передачі інфекції – повітряно-краплинний, контактно-побутовий і харчовий шляхи.

Сприйнятливість людей до інфекції – висока, однак багато в чому залежить від антитоксичного імунітету – вмісту в крові 0,03 АЕ/мол специфічних антитіл.

Кiлькiсть переглядiв: 1243

Коментарi