ВИХОВАТЕЛІ РАДЯТЬ!!!

"Адаптація дитини до дитячого садка"

Життєві ситуації: як варто і як не варто поводитися батькам під час адаптації дитини

Іноді виникають ситуації, коли ди­тина вже впродовж трьох-чотирьох тижнів відвідує дитячий садок, батьки впевнені, що підготували її до його від­відування, однак вона не перестає пла­кати і категорично відмовляється йти до дитячого садка. Відповідно ранковий час, коли потрібно збиратися до дитя­чого садка, перетворюється на пробле­му не лише для дитини, а й для батьків і педагогів. Тож батьки навіть починають замислюватися над тим, чи не забрати дитину з дитячого садка або ж чи не змінити дошкільний навчаль­ний заклад. Забрати дитину з дитячого садка чи змінити заклад — нескладно, батьки завжди можуть це зробити. Однак вони мають пам'ятати, що зміна дитячого садка — не най­ліпший варіант розв'язання проблеми, адже в такому разі дитині доведеться знову пройти адаптаційний період, до того ж із самого початку.

Інколи вихователі радять батькам залишити дитину, яка плаче. Однак це обурює батьків, і на основі цього вони часто роблять пе­редчасні висновки про жорсткість і черствість педагогів. Але їхній досвід здебільшого допомагає правильно оцінити ситуацію: чи сльози і плач є насправді проявом переживань і емоційного напру­ження дитини чи це «концерт» для однієї особи.

Діти чудово розуміють, перед ким варто розігрувати трагедію, а перед ким можна лише «зганьбитися». Адже вони плачуть не про­сто так або ж від болю, страху тощо, а почасти для когось, очікуючи на відповідну реакцію. А якщо вона відсутня, то плакати немає сенсу.

Окрім того, батькам варто пам'ятати, що дитина бачить світ їхніми очима, відповідно вона переймає також їхнє ставлення до людей чи ситуацій. Тому батькам не слід проявляти своє незадо­волення вчинками педагогів чи поведінкою інших дітей у присут­ності своєї дитини. «Якщо мама вважає тьотю Надю поганою, чому я маю з нею залишатися» або ж «Чому я маю залишатися з тими хлопчаками, які постійно б'ються?!» — такі висновки дитина робить на основі висловлювань найрідніших людей, їхнього ставлення до тих чи тих ситуацій. А дорогою до дитячого садка батькам не вар­то концентруватися на вмовляннях, ліпше озирнутися навколо і побачити безліч цікавих речей, про які можна розмірковувати ра­зом із маленьким мрійником, фантазером, філософом. Батькам варто пам'ятати: ранок їхньої дитини (її настрій, очікування, а також на­стрій батьків, їхня зацікавленість інтересами дитини) визначає весь її день у дитячому садку.

Насамкінець варто зауважити, що кожна дитина індивідуальна, відповідно має свої звички й уподобання, у кожної свій період адап­тації. Не існує абсолютних правил, якими можна керуватися щодо усіх дітей, окрім любові, терпіння і щирості близьких дорослих.

Основні правила батьківської поведінки

1. Батькам бажано подивитися на будь-яку конфліктну ситуацію "очима дитини".
2. Роблячи зауваження дитині, необхідно обговорювати особливості її поведінки, а не її особистість у цілому.
3. Краще говорити більше про спостереження, а не висновки, навішуючи "ярлики" на дитину і програмуючи її на невдачі.
4. Описуючи поведінку, уникайте висловів "Ти завжди…" або "Ти ніколи…". Замість них використовуйте: "Коли так пізно повертаються додому, то я відчуваю тривогу, я хвилююсь…", "Мені б хотілося…" або "Я прошу тебе…".
5. Батькам бажано пам'ятати про значення і вплив своїх манер, міміки, жестів, пози на дитину та на сприймання і вирішення конфліктів.
6. Реагувати на дитину з теплотою та піклуванням.
7. Хвалити дитину та підтримувати її.
8. Бути уважними до дитини.
9. Навіювати дитині позитивне.
10. Приймати дитину такою, якою вона є.
11. Не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого дитини.
12. Порівнювати дитину частіше із нею (якою вона була раніше), а не з її однолітками, знайомими.
13. Не жити життя замість дитини, але бути поряд із нею для допомоги в разі потреби.
14. Поважати гідність дитини.
15. Не припускати розходження між словами і діями батьків.
16. Намагатися у спілкуванні з дитиною висловлювати свої почуття.
17. Бути для дитини прикладом у словах та вчинках.
18. Виконувати обіцяне.
19. Давати дитині свободу щодо виду діяльності та її форм.

Як навчити дитину дружити

1. Маля, що не має друзів, викликає побоювання з точки зору повноцінного розвитку особистості. Навіть найтісніші стосунки з батьками не можуть замінити гру з іншими дітьми.
2. Гуляти тільки з батьками для дитини – не кращий варіант. Їй потрібно вчитися вибудовувати стосунки, спілкуватися, заводити друзів.
3. Розкажіть своєму малюкові просте правило: стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе. І особистим прикладом демонструйте, як саме це робити.
4. З раннього дитинства давайте дитині можливість спілкуватися з дітьми якнайбільше.
5. Учіть малюка бути уважним до навколишніх, співпереживати, розуміти інших людей.
6. Діти з адекватною самооцінкою набагато легше встановлюють контакти з навколишніми. Подбайте про дитячу самооцінку.
7. Покажіть маляті способи виходу з конфліктних ситуацій.
8. Демонструйте позитивний приклад гармонійного спілкування з навколишніми.
Кiлькiсть переглядiв: 264

Коментарi